+380 44 3777361

+380 44 3777362

вул. Іллінська, 8,
м. Київ, Україна, 04070

Представництво у судових інстанціях

При наданні правової допомоги Клієнту в рамках супроводження судового спору наші правники дотримуються комплексного та системного підходу, аніж просто складення процесуальних документів та участь в судових засіданнях. Так нами постійно аналізується та використовується актуальна судова практика, процесуальні новації колег-юристів та аналітичні матеріали правників-науковців; у рамках судового процесу нашими юристами можуть застосовуватися різноманітні заходи, спрямовані на досягнення позитивного результату в спорі з опонентом.
Судова форма захисту є однією з гарантій, передбачених у Конституції України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.

В залежності від виду та складу правовідносин, громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи вправі обрати найбільш прийнятний спосіб захисту своїх законних прав, свобод та інтересів.

Основні способі захисту цивільних права та інтересів зазначені в ст. 16 Цивільного кодексу України, серед яких:

  • визнання права;
  • визнання правочину недійсним;
  • припинення дії, яка порушує право;
  • відновлення становища, яке існувало до порушення;
  • примусове виконання обов'язку в натурі;
  • зміна правовідносин;
  • припинення правовідносин;
  • відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
  • визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка 17 липня 1997 року була ратифікованою Верховною Радою України, кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного, будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи зміст ст. 124 Конституції України, відповідно до якої  судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, способи захисту передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпними.

На жаль, в судовій практиці зустрічаються випадки, коли суди загальної юрисдикцію відмовляють в задоволені позову лише на тих підставах, що особа – Позивач обрала неналежний спосіб судового захисту свого порушеного права.

Як правило, такі рішення стають наслідками некомпетентності суддів в процесуальних питаннях судового захисту, некомпетентності осіб, які звертаються до суду та їх представників, які надають послуги юридичного захисту законних прав, свобод та інтересів.

Тому, обравши такий механізм захисту прав, свобод та інтересів, як судовий, необхідно вже на початковому етапі мати ефективну стратегію захисту своїх прав, в тому числі правильно обраний спосіб захисту, в чому Вам допоможуть правники нашої Компанії, що дозволить зекономити Ваш час та отримати впевненість у складній ситуації.

Третейський суд

З метою швидкого та неупередженого вирішення цивільно-правового або господарсько-правового спору та отримання об’єктивного судового рішення, винесеного на підставі норм чинного законодавства України з урахування всіх обставин справи, Ви можете звернутись до Постійно діючого Третейського суду (свідоцтво № 044-2009 від 16.12.2009 р.), котрий провадить свою діяльність у складі PLP Law Group.

Згідно Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Підставою для передачі спору на розгляд третейського суду є наявність між сторонами третейської угоди (третейського застереження).

Слід мати на увазі, що спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом (місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом) рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

  • справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
  • справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
  • справ, пов'язаних з державною таємницею;
  • справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
  • справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
  • справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
  • справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
  • справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
  • справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
  • справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
  • інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
  • справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
  • справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
  • справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Перевагами розгляду справи Третейським судом є:

  • Оперативність;
  • Конфіденційність;
  • Можливість обрання судді для розгляду судової справи;

  Обов’язковість рішення для сторін спору.

Медіація

З 2009 року у складі PLP Law Group діє Асоціація «Медіаційне партнерство», в рамках якої правники PLP Law Group (медіатори) віднаходять рішення, котрі обопільно задовольняють сторони суперечки.
В сучасному світі ринкової економіки прагнення суб’єктів господарювання до підвищення зростання рівня конкурентоздатності не рідко стає підставою виникнення конфліктних ситуацій, вирішення яких ускладнюється емоційної складовою контрагентів конфлікту. На жаль в повсякденному житті також виникають різного роду конфліктні ситуації, які не пов’язані із здійсненням господарської діяльності, але незалежно від підстав та обставин виникнення того чи іншого спору, кожна його сторона прагне досягнути найбільш сприятливих для себе результатів.

Однак, не дивлячись на чисельну кількість конфліктних ситуацій, кожна з них має окремий шлях вирішення. В залежності від цілей вирішення конфлікту кожна його сторона має право обирати найбільш прийнятний для неї шлях врегулювання спору.

Одним із способів вирішення конфлікту є «медіація». Даний термін бере походження від латинського «mediare», що в перекладі означає посередництво. Медіація – це спосіб вирішення конфлікту за участю незалежного посередника, який виступає в ролі медіатора. Медіація має на меті прийняття найбільш прийнятного для сторін конфлікту рішення.

Розвиток процедури медіації бере початок з другої половини 20 століття. Прийнято вважати, що засновниками такого альтернативного способу вирішення конфлікту є держави англосаксонського права (Великобританія, Сполучені Штати Америки, тощо). З часом, застосування процедури медіації  перейняли Європейські держави.          

Медіація як спосіб врегулювання конфлікту набуває широкої популярності в сучасному світі. Про популярність альтернативних способів вирішення спорів свідчить розробка основним юридичним органом системи Організації Об’єднаних Націй у сфері міжнародної торгової (ЮНСІТРАЛ) Типового Закону про міжнародну комерційну узгоджувальну процедуру.

Процедуру медіації також можна назвати процедурою примирення, під час якої юрист-медіатор намагається примірити сторін конфлікту, а вразі передачі спору на розгляд до суду довести процес врегулювання спору на стадію укладення мирової угоди, адже метою медіації є також і прийняття сторонами рішення з урахуванням інтересів кожної сторони.

В юридичній практиці медіація застосовується в різних правовідносинах, наприклад: трудові відносини, спадкові, сімейні, міжнародно-правові, кримінальному праві, тощо.

З набранням чинності Кримінального процесуального кодексу України процедура медіації, як примирення, стає дедалі актуальною, оскільки ч. 4 ст. 56 КПК України передбачено, що  на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

Тактика юриста-посередника при наданні медіаційних послуг відрізнятися від тактики захисту юристом інтересів клієнта в суді, оскільки захищаючи інтереси клієнта в суді юрист здійснює правову оцінку обставин справи орієнтуючись на захисті лише однієї сторони – свого клієнта, під час медіації діяльність юриста спрямована саме на врегулювання спору з урахуванням інтересів кожної сторони.     

Перевагами медіації як альтернативного способу вирішення спору є:

  • Збереження партнерських відносин конфліктуючих сторін,
  • Неупередженість медіатора,
  • Економія часу,
  • Конфіденційність процесу,
  • Добровільна участь сторін,
  • Самостійність прийняття рішення.

Судові процеси та Врегулювання спорів

Задля якісного обслуговування інтересів Клієнта ми цілковито покладаємося на наш багаторічний досвід та отримані юридичні знання, але, разом з цим, ми щоденно збагачуємо нашу практику, аналізуючи загальноукраїнську судову практику та приватну практику наших колег. У рамках надання послуг нашим Клієнтам ми забезпечуємо не лише формальний підхід до питання з точки зору прямого правозастосування, а й враховуємо індивідуальні ознаки кожного окремого питання та піддаємо ґрунтовному аналізу правові наслідки його вирішення суто формальними засобами.

M&A

Злиття – вид реорганізації суб'єктів господарювання, в результаті якого усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. Отже, в результаті такої реорганізації відбувається припинення суб'єктів господарювання та утворення нового суб'єкта господарювання.

Під поглинанням прийнято розуміти такий юридичний процес, котрий скерований на володіння (придбання) контрольного пакету акцій (частки) в статутному капіталі суб'єкта господарювання. Разом з терміном поглинання застосовується і такий термін, як приєднання, де у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого,  до правонаступника переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Під час приєднання нова юридична особа не створюється.

Такі види корпоративної реорганізації, як злиття та поглинання, в умовах ринкової економіки та глобалізації можуть розглядатись іноземними інвесторами як інструмент для вкладу власного капіталу у вітчизняний бізнес. Іншими словами можна розглядати як комплекс дій, який забезпечує ефективність та врегулювання процесу передачі контролю щодо управління бізнесом.

Однак, слід мати на увазі, що злиття та поглинання є формами економічної концентрації, а тому такі процедури повинні здійснюватись з беззастережним дотриманням антимонопольного законодавства.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» до концентрації, зокрема відноситься:

  • злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;
  • безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачають обов’язковість отримання попереднього дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України для здійснення концентрації та встановлюють підстави для отримання дозволу.

Однією з підставами для отримання відповідного дозволу є : 

  • коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:
  • вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно із законом передбачена відповідальність у вигляді значних фінансових санкцій.

Тому, задля реалізації проектів, пов’язаних з придбанням або розширенням бізнесу, важливим є залучення кваліфікованих правників та інвестиційних консультантів, які проведуть повний Due Diligence кожного проекту, що унеможливить настання негативних наслідків.   

Реорганізація

В більшості випадків реорганізація проводиться задля залучення нових інвестицій, адаптування діяльності товариства до реалій законодавства, реалізації стратегічних цілей, спрямованих на розвиток бізнесу. Також певною метою реорганізації може бути диверсифікація діяльності, вихід на нові ринки, одержання доступу до ресурсів, створення концернів, холдингів тощо.

Процедура реорганізації, як правило, це результат корпоративного управління діяльністю товариства через прийняття відповідних рішень вищим органом управління.

Згідно чинного законодавства під реорганізацією розуміють процедуру припинення юридичної особи (злиття, приєднання, перетворення, поділ). Разом з тим, в результаті припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення утворюється нова юридична особа – правонаступник.

Для об’єднання, концентрації активів застосовується таки види реорганізації, як злиття, приєднання та перетворення.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Для дроблення активів застосовують таку реорганізація, як поділ та виділ.
До видів реорганізації також відноситься і виділ, в результаті якого відбувається утворення нового суб’єкта господарювання без припинення юридичної особи, з якої здійснюється виділ. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.
Однак, чинним законодавством передбачена також можливість примусового поділу діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.   

Так, згідно ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»  за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Яким би не був обраний шлях реорганізації товариства, необхідно розуміти, що кожен вид реорганізації має свої особливості та складнощі. Недотримання чіткої процедури кожного з видів реорганізації може призвести до негативних наслідків, як наприклад:

  • порушення прав акціонерів (учасників) товариства;
  • порушення прав кредиторів;
  • порушення процедури скликання та проведення зборів в результаті чого з боку контролюючих органів застосовуються фінансові санкції;
  • визнання зборів на яких прийнято рішення про реорганізацію недійсними;
  • порушення вимог антимонопольного законодавства, що знову таки призводе до значних фінансових санкцій.  

Комплексний аналіз фінасово-господарського стану товариства та експертний консалтинг дозволить Вам обрати вірний шлях розподілу власних активів та уникнути порушення законодавства під час проведення реорганізації.